Єврейське товариство Старої Мурафи — громада, перепис якої 1806 року охоплював містечко й підвідомчі кагалу села.

Рання згадка громади

Відповідь № 45 збірника «איתן האזרחי» містить згадку про звернення Бара щодо Мурафи в середині XVII століття. Вона не встановлює тотожності тодішньої громади з пізнішим товариством Старої Мурафи або її поділу зі Новою Мурафою.1

Позов 1735 року про вбивства євреїв

Позов від 6 липня 1735 року викладає звинувачення у вбивствах і пограбуванні євреїв Мурахви; серед убитих названо Ашора, Лейбову та вдову Носониху з дітьми. У документі також ідеться про поховання загиблих пасічником Іваном, урятовану після побиття малу дитину Носонихи та руйнування десяти єврейських будинків. Повний виклад із персональними згадками наведено у статті про Мурафу. Позов розрізняє дві власницькі половини містечка, але не встановлює, до якої з пізніших громад — Старої чи Нової Мурафи — належали потерпілі; він не містить вироку або точної дати нападу.2

Позика 1829 року

В опублікованій Іллею Галантом відомості Подільського губернського правління зазначено, що громада Старої Мурафи 19 лютого 1829 року позичила у поміщика Добка 330 рублів сріблом без відсотків. На час укладання відомості залишалися неповерненими 254 рублі сріблом; громада боргу не оспорювала. Запис не встановлює призначення позики чи дати остаточного розрахунку. Пізніший путівник відносить залишок до 1858 року, однак сам мурафський запис у публікації Галанта цієї дати не містить.3

Облік 1765 року

У реєстрі подушного податку від 1 лютого 1765 року для Старої Мурафи записано 115 осіб і 49 будинків. У цьому документі Нова Мурафа має 221 особу й 90 будинків, Стара — 115 і 49; у пізнішому вебвикладі ці показники розподілені між частинами Мурафи навпаки.4 Спільний облік Мурафського ключа охоплював також джуринську громаду.5

Територія

Торгівля й молитовні будинки у довіднику 1913 року

Спільний запис про Стару та Нову Мурафу в довіднику 1913 року називає чотири єврейські молитовні будинки, без розподілу між двома частинами містечка. Повний поіменний перелік підприємців і місцевих установ наведений у статті про Мурафу. Віросповідання окремих підприємців запис не вказує, тому його не можна визначити лише за їхніми іменами.6

Історія

У повідомленні про громадське фінансування 1925 року шохетом Мурафи названий Лейб-Іцхак Генеліс. Виклад не уточнює, до Старої чи Нової громади належала його посада; про збір коштів і оренду бійні див. статтю про Мурафу.7

За історичним путівником, 1853 року громада Старої Мурафи налічувала 613 прихожан, а її рабином був Йосеф Шлембовський. Для громади Нової Мурафи видання окремо наводить 529 прихожан; ці показники стосуються громад, а не всього населення двох поселень.8

Про рабинів Ашера й Зельмана Бляшових, яких путівник пов’язує з Мурафою без уточнення громади, див. статтю про Мурафу. Відомості про Ісраеля, сина Меїра, та його договір 1825 року стосуються окремо Новомурафської громади.9

На 1925 рік у Старій Мурафі було 234 єврейські господарства та 1036 мешканців (Національні меншості на Україні (реєстр селищ)/Подільська губерня).

Загиблі в липні 1919 року

Відомість про вбитих під час погрому в Мурафі, складена 2 грудня 1921 року, окремо позначає мешканців Старої Мурафи. Зокрема, Занвеля Фавелева Брадецького, 63-річного працівника олійні, за відомостями дружини й дітей, убили петлюрівці шаблями вдома 15 липня 1919 року та поховали на єврейському кладовищі. Інші поіменні записи, свідчення очевидців і підсумок 57 названих та шістьох невстановлених загиблих наведені у статті про Мурафу. Цей підсумок охоплює також вихідців з інших поселень і не є окремим числом втрат Старомурафської громади.10

Переписи та ревізії

РокиАрхівна справаПосиланняПримітка
1806ДАХмО-225-1д-503ВікіДжерелаПерепис кагалу від 16 травня; євреї обох статей, які бажали бути міщанами. Вступ — PDF-сторінка 136; рубрики сіл і родини — 156; запис родини Франків — 160.

Перепис Старомурафського кагалу датований 16 травня 1806 року. Його подали кагальні старшини Нафтула Махемов син Медник, Мендель Янкеліов син Бутківський і Хона Дувидов син Дегтяр. Вступ називає Стару Мурафу та села Возновці, Пеньківку, Тарасівку, Михайлівку, Семенівку, Травну й Заянчківку. Перепис стосувався підвідомчих кагалу євреїв обох статей, які бажали належати до міщанського стану. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 136)

На PDF-сторінці 156 під рубрикою Семенівки в домі 3 записано вдівця Абрамка Шмуїлового сина з приміткою про смерть 1801 року. Під рубрикою Михайлівки в домі 4 названо Гершка Еліового сина Арендара, його дружину Маріясю Менделіову дочку, дочку Цирлю, народжену 1798 року, та сина Янкеля. Дружину Янкеля Суру Морткову дочку взято із селища Станіславчика 1798 року. Далі йде рубрика Пеньківки. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 156)

На PDF-сторінці 160 під рубрикою про євреїв, записаних у Старій Мурафі за додатковою ревізькою казкою 1796 року, названо Хуну Дувида Овшієвого сина Франка та його дружину Гендю Шмиїлову дочку. Про Гендю зазначено, що її взято із Шаргорода 1800 року. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 160)

Укладачі посилалися на положення про євреїв від 9 грудня 1804 року. Назви сіл передано за документом; їхня відповідність сучасним поселенням потребує окремого встановлення. Вступ окреслює охоплення списку, але сам по собі не доводить повноти обліку населення. (ДАХмО-225-1д-503, PDF-сторінка 136)

Метричні книги

РокиАрхівна справаПосиланняПримітка
1842ДАХмО-227-1-4088ВікіДжерелаПідшивка. Див. р. 202
1851ДАХмО-227-2-491ВікіДжерела
1852ДАХмО-227-2д-653ВікіДжерелаВиписка про розлучення
1839ДАХмО-227-1-3635ВікіДжерелаПідшивка
1840ДАХмО-227-1-3388ВікіДжерелаПідшивка
1841ДАХмО-227-1-3834ВікіДжерелаПідшивка
1842ДАХмО-227-1-4088ВікіДжерелаПідшивка. Див. р. 184
1844ДАХмО-277-1-149ВікіДжерелаПідшивка, народження
1845ДАХмО-227-6д-33ВікіДжерелаПідшивка
1846ДАХмО-227-2д-325ВікіДжерела
1848ДАХмО-227-1-7536ВікіДжерела
1849ДАХмО-227-1-8023ВікіДжерела
1851ДАХмО-227-2-491ВікіДжерела
1851ДАХмО-227-2-493ВікіДжерела

Дотичні справи

ЧасАрхівна справаНазваПосилання
1919ЦДАВО-1123-1-19Листування з судовим слідчим Ямпільського повіту про розслідування протиєврейських погромів в м. МурафіЦДАВО - Архіум
1919ЦДАВО-3301-2-42Телеграма голови єврейської громади про погроми у м. Шаргород і м. МурафаЦДАВО - Архіум
1919ЦДАВО-3301-2-74Донесення мешканців про погроми у м. МурафаЦДАВО - Архіум

Footnotes

  1. Бенціон Кац. לקורות היהודים ברוסיא פולין וליטא, 1899. Електронна публікація проєкту Бен-Єгуда, розділ VI, підрозділ А, пункт 5, цитата з відповіді № 45 збірника איתן האזרחי. Поділу громади на Стару й Нову Мурафу цитований уривок не описує. ↩

  2. Архив Юго-западной России. Ч. 3: Акты о гайдамаках (1700–1768). Т. III. Київ, 1876. Акт LXXXI, с. 154–156; PDF-сторінки 285–287. ↩

  3. Ілля Галант. «Заборгованість єврейських громад у першій половині XIX ст.» // Збірник праць Єврейської Історично-Археографічної Комісії. Під головуванням акад. А. Е. Кримського. Київ: з друкарні Всеукраїнської Академії Наук, 1929. Т. II. С. 130, 134; у наданій PDF-копії — сторінки 133, 137, початок відомості й рубрика Ямпільського повіту. Пор.: В. Лукин, А. Соколова, Б. Хаймович. 100 еврейских местечек Украины. Выпуск 2: Подолия. Санкт-Петербург: А. Гершт, 2000. С. 212–213, примітка 20 на с. 628–629. ↩

  4. «Мурафа», вебвиклад за 100 еврейских местечек Украины: Подолия, вип. 2, 2000; абзац про перепис 1765 року. ↩

  5. Архив Юго-Западной России. Часть 5. Том 2. Выпуск 1: Переписи еврейского населения в Юго-Западном крае в 1765–1791 гг.. Київ, 1890. Окрема пагінація документів, с. 197–198, PDF-сторінки 487–488; реєстри Нової і Старої Мурафи та засвідчення. ↩

  6. Весь Юго-Западный край / упорядник М. В. Довнар-Запольський; за ред. А. І. Ярошевича. Київ: видання товариства Фіш і Вольсов, 1913. С. 1073, спільний запис про Нову та Стару Мурафу; слайд 1143. ↩

  7. В. Лукін, А. Соколова, Б. Хаймович. 100 еврейских местечек Украины. Выпуск 2: Подолия. Санкт-Петербург: А. Гершт, 2000. С. 216; PDF-сторінка 109. Примітка 35 на с. 629 відсилає до Emes, 28 серпня 1925 року; газетного оригіналу окремо не перевірено. ↩

  8. В. Лукін, А. Соколова, Б. Хаймович. 100 еврейских местечек Украины. Выпуск 2: Подолия. Санкт-Петербург: А. Гершт, 2000. С. 214, абзац про рабинів і чисельність громад 1853 року; PDF-сторінка 108. ↩

  9. В. Лукін, А. Соколова, Б. Хаймович. 100 еврейских местечек Украины. Выпуск 2: Подолия. Санкт-Петербург: А. Гершт, 2000. С. 213–214; PDF-сторінки 107–108, прим. 21, 23, 27. ↩

  10. ДАКО, ф. Р-3050, оп. 1, спр. 243, відомість про вбитих під час погрому в Мурафі, складена 2 грудня 1921 року: арк. 4, PDF-сторінка 7, запис №1; арк. 5 зв., PDF-сторінка 10, підсумок. ↩